Зимовий день навкруг кришталь розвішав.
Дрімає ліс у мареві густім.
Як хочеться повірити у тишу,
Настояну на мирі й доброті!
Огорнута розпачливим туманом
Й моя душа, як цей півсонний ліс.
Усі надії, сподівання, плани
Приречено по світу розбрелись.
Непевності засіли краєвиди.
Що там тріпоче в стиснутій руці?
Арена кровожерної кориди
Сльозою у народу на щоці.
Мов віддана Вкраїна на заклання –
Ятриться біль невигоєних ран…
Стирають всі умовності і грані
Чи відчай, чи розпука, чи туман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555440
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2015
автор: stawitscky