БІЛЯВКА

Білявка  за  кермом
Новенької  моделі,  
Униз  спустивши  скло,  
Торкається  панелі.
Під  сонцем,  наче  скарб,
Виблискує  волосся
(Ні  хімії,  ні  фарб  -
Природою  далося).  
Всміхається  комусь,
Підморгує  очима.
А  я  лише  дивлюсь,
Розводячи  плечима…
А  що  мені  сказать?
Я  в  захваті  і  гніві…
Мені  -  не  благодать,
У  неї  -  дні  щасливі…
Білявку  за  кермом
Новенької  моделі
Проводжу  за  вікном
Старенького  готелю…

(24.09.2009.№114)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555353
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2015
автор: Вадим Косарєв