«Вже ниньки і не шкода помирати, -
Сказав сусіда, з «білих комірців», -
За нас, за українців, землю, мати
І за ресурси дітям, «для-людські».
...Мені подобалась його бурштинна жінка,
Й коли здоровкалась, привітна, погляд - стишив:
«Заповажав зі вчора твого чоловіка.
Й переглядатись нам не слід із Вами більше!»
22.01.15 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555309
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 28.01.2015
автор: Юхниця Євген