Думки про тебе тільки кольорові,
Хоч чорно-білі всі навколишні світи,
І квіти не живі, а паперові…
І поміж них єдина справжня – Ти.
Пухнастим снігом обіймаєш взимку,
Дощами теплими вмиваєш навесні,
А часом вд́ягнеш шапку-невидимку
І листя шелестом співаєш уві сні…
Даруєш ніжність, теплоту і спокій,
Тамуєш біль від всіх земних отрут,
Яскравий промінь у пітьмі глибокій,
Який освітить будь-який маршрут.
А восени вдягн́еш червоне плаття
Із листя засинаючих лісів,
Серед яких зігріє нас багаття
З твоїх солодких слів і голосів…
Думки про тебе не дають споќою,
Вертають віру: з попелу – вогонь!
І за любов ведуть вперед – до бою,
П’ючи надію із твоїх долонь.
Коли на серці сумно – в небо подивлюся:
Там зорі чисті заплітаються в танок.
Коли бракує віри – тихо помолюся,
Молитва зцілить від важких думок.
А ще є сни, це наче фільм про себе,
Де можна все, чого не буде тут:
В них легко дотягнутися до неба,
Змінити колір ночі і маршрут,
Змінити час і простір, відстані між нами,
Торкнутися плечей, відчувши подих твій…
Але, на жаль, це все лишиться тільки снами,
Зникаючи світанком, злітаючи із вій…
Думки про тебе тільки кольорові,
Хоч чорно-білі всі навколишні світи,
І квіти не живі, а паперові…
І поміж них єдина справжня – Ти.
25.01.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555191
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2015
автор: Артем Богуславський