Усяка любов минає,
коли її не ждуть,
коли її не відчувають
й не приймають.
Так, не приймають,
бо ж усяка любов минає.
І навіть, коли без нього й дня немає -
усе минає, так, минає...
І як жити далі хто вже знає?..
Ніхто не знає,
бо ми байдужі стаємо, друже.
Та чому серце твоє відчуже?!
Я не знаю, нічого не знаю.
І чого дивишся так байдуже?
Краще ти не дивись,
а мене заховай,
бо у думках тільки спогади най най.
І що далі робити?
Інших любити?
Не хочеться, знаючи,
і серцем линути
до тебе тільки
і ніколи від тебе.
Тож скажи ще скільки
нам в гордості битися?
В стіни мовчання зухвало ломитися
заради чого?
Щоб разом не бути?
Щоб дихати небом і не заснути?
І жити можна один без одного.
І любити можна не один одного.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555188
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2015
автор: Вероніка Стрельченко