Мене ніхто не баче,
Мене ніхто не чує,
Мене немає наче,
Зі смертю це межує.
В маленькій комірчині
Самотньо жити маю,
Думки тривожно сині
В душі переживаю.
Піду колись раптово
І білий світ вмить згасне,
Замовкне рідне слово
І зникне небо ясне.
Мій світ піде зі мною,
Такого більш не буде,
Кістлява із косою
Нікого не забуде.
Настане світ інакший,
Який, ніхто не знає,
Можливо значно кращий,
Мене це не торкає.
Мене ніхто не баче,
Мене ніхто не чує,
Пів світу гірко плаче,
Пів світу все танцює.
Так доленька керує
Життями в світі цьому,
Хтось з друзями жирує,
Не треба хтось нікому.
14.02.07.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555026
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.01.2015
автор: Георгій Грищенко