Спокійна старість тільки в снах і в мріях.
Схилилось жито як життя роки.
Давно вже загубилися у травах
весною мною сплетені вінки.
Дитинство.Юність з квітами у косах.
Трава так пахне,що лежить в покосах.
Дідусь,бабуся.У дворі-калина.
А на межі поспіла вже ожина.
Сміються ягоди її в промінні сонця.
Промінчик ловить котик на віконці.
І осипається дозріле жито.
І колоски його колише вітер тихо.
А потім закрутило,завертіло.
І жити не хотілось-сталось диво.
Та спокою не було і нема,
навіщо було вірить у дива?
Бо як родився з плямами на шерсті,
то білим вже не будеш-і не мрій.
Живи таким як є,бо твоя пам"ять
зайде у дім і забере спокій.
І тільки в снах ласкаве сонце світить.
Промінчик заглядає у вікно.
Дідусь,бабуся,китиці калини.
Ожина спіла і моє село.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554881
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2015
автор: кацмазонка