одна з тих, хто завжди має рацію
ти ходиш куди заманеться, ти зірка,
давно вже живу на твоїх я дотаціях,
ховаючись кожного ранку у нірку,
я дивлюсь у вікна і бачу там двері,
змінюю шлях, даю бува знаки,
кричу, хочу бути в твого впливу сфері
та марно, виють тільки собаки.
хтось думає сяю, насправді я в млі,
сльозу витирає темне небо-ганчірка,
марю Сонцем, та я лиш супутник Землі,
а ти найпрекрасніша в галактиці зірка
палаєш, не знаєш на скільки гаряча
та стримуєш силу кожного разу.
ближче не можу, та коли тебе бачу
одразу входжу у проміжну фазу.
молодий я старий і тіло у кратерах
ті ж самі слова, не та інтонація
усе шкереберть, до чорта матері
коли сходиш ти, страждаю в лібраціях.
ми бачимся зрідка, досить нісенітниць
ти найкраща зірка, а я лише місяць...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554155
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2015
автор: someоne