[i]Я мов крапля води,
Проростаюча в хвилях бульварів,
Що пістрява юрба
Захопила в полони вітрин.
Вони ваблять до себе,
Мов сонце безжурних ікарів,
Напустивши туману
Із шашок гудли́вих машин.
Зкам’янілі від холоду
Ноти музик-дилетантів,
Маячіння екранних зірок,
Світлофорний сигнал…
Метушаться кругом силуети
Краплинно-картаті,
І черкнувся рукав
Об запалений шумом вокзал.
Я мов крапля в безмір’ї
Сує́тних життєвих історій,
Мов піщинка, що встрягла
В рудя́ву стару карусель.
У піня́вім вокзалі,
Неначе в бурхливому морі,
Нетерпляче чекає
Маршрут, що прямує в Брюссель.
Обліпило ураз
Пластівцями лілейними місто,
Побілів від сюрпризу
Мутний сіробрилий бетон.
Я для себе зліплю
Із пухкого молочного тіста
Ніжнотонне відлуння,
Де ми танцювали босто́н.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553995
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2015
автор: Юлія Кириленко