Мереживо очей,мереживо ночей,
мережево сорочок.
Рожевих мрій туман,
весняних днів обман,
тужливий спів сердець дівочих.
І тихо так під вечір спускається туман
і ніжно так за плечі він землю обійма.
І радісно на серці,на кленах сплять хрущі,
під місяцем буяють,цвітуть бузка кущі.
Ти дивишся на небо-так зорі мерехтять.
Здається,що на землю ангели летять.
І крила їх так сяють,що світло навкруги,
прозорі неба двері-піди і відчини.
І сплять сади весняні,заснули квіти всі.
В вінку стоїть калина,всміхається ві сні.
Роса,що вкрила трави,дзвіночками висить,
дівочими сльозами під місяцем блищить.
І віти опустила в ставок стара верба,
і тягнеться до неба ясеня рука.
Черешня на городі у квітах білих вся.
Задумливо дрімають і небо і земля.
Весняна ніч проходе-здається що життя,
не вернеться ніколи душі її краса.
Ще будуть дні і ночі,і весни ще прийдуть,
та я цієї ночі не зможу вже забуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553962
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2015
автор: кацмазонка