Сніги палають маками червоними,
Ридає нині українська вся земля.
Комусь набридли сторінки історії,
І свою творять на людських кістках.
В містах і селах матері у відчаї,
На їхню долю впав важкий тягар,
Життя й надію забирають, їх синів,
Щоб зняти черговий військовий кадр,
Скажіть вже , зрештою, бо правди хочемо,
За що вмирають хлопці ,як дуби?
Вам кров вкраїнців виїла вже очі,
То ж скільки будете ви гратись у війни?
В гробах скарби збираєте без трепету,
Та материнські сльози - не вода….
Нема нічого вічного за Небо,
Вас палачі ,Земля вже не прийма!!!
Спектакль розіграний ,нема аплодисментів,
Аншлаг побачити хотіли,та не вдалось,
У пеклі вам покладуть постаменти,
За душі тих ,кому життя забралось.
21.01.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553860
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2015
автор: леся квіт