Туман ковтає сніг холодним ротом,
Його стає все менше на землі.
Уже не буде він зимі оплотом
І нам думки не збереже сумні.
Летять краплини, в біле поринають,
Вода хлюпоче в мокрому снігу,
Туманний ранок мимо пропливає,
Розплеснувши калюжі на шляху.
Чека робота десь там за туманом,
І дочекається, якщо не заблуджусь,
Ось, от такий сьогодні дивний ранок,
В якому я і досі ще броджу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553393
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2015
автор: Мірошник Володимир