Буду сонцем (Жарт)

Настя  чоловіку  шепотіла:
—Як  не  буду  поруч  твого  тіла,
То  буду  сонцем  в  стиглому  зерні,
Чи  вітром  перемоги  у  борні.
Сіяти  діамантом  на  снігу,
Ловити,  ланню,  зорі  на  бігу,
Збирати  повні  пригорщі  дощу  —
Тобі  усі  земні  гріхи  прощу...
Оберігатиму  твоє  ім'я,
Де  б  ти  не  був  —  навколо  буду  я.
Лише  пустелею  —  ні,  не  буду
Твій  образ  ніколи  не  забуду...
Вислухав  Мефод  її  старання,
Відрубав  дружині  без  вагання:
—  Так,  у  тебе  наміри  високі,
Краще  подаруй  для  мене  спокій.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553230
Рубрика:
дата надходження 20.01.2015
автор: Lana P.