Сонце помирає рано

навколо  ніч.
і  тишина.
І  тільки  зоряні  світила
самотньо  жевріють  на  тлі,
того  що  було,  буде  й  є.
Щоб  ще  раз  повторити
петлі  часу.
німа  печаль.  і  ще  раз  дежавю.
відчутне  кожен  раз  коли  ти  проживаєш  знову.
одне  і  те  ж.
І  ще  сильніше.  далі..далі.далі.
Чи  треба  далі  знає  тільки  бог
А  чи  є  бог  ніхто  не  зна  напевно.
Бог  у  тобі.  Сидить.
Пускає  бульки.
Неначе  торф  в  болоті.


...Вже  й  навіть  не  горить.
немає  вже  й  кому...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552992
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.01.2015
автор: ТіньОсені