Повіяло з дитинства чебрецем,
І спогади легкі лягли на груди,
Згадай сестричко,як із вітерцем
Наввипередки бігали усюди.
Дитинство тріпотіло нам крильми,
І безтурботно вабило удалеч,
Та з ним хотіли розпрощатись ми,
Турбот дорослого життя не знали.
А нині скроні вкрила сивина,
Немов роса на тих сріблястих травах,
І повінню спливли наші літа,
Лиш ехо від минулого зосталось.
Пожовкла пам'ять ще не стерла слід,
І чути дріботіння перших кроків….
Розтопим в серці нашім суму лід,
Пройдемо спогадом через багато років.
16.01.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552384
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2015
автор: леся квіт