звідки ти взялася... дівчина із карими очима,
вихована без старого батька, матері й вітчима.
зазвичáй вона любила пити каву чи зелений чай,
та коли надворі падав дощ або лапатий сніг,
бігла, ніби спрагла, зустрічати їх на свій поріг.
думала, що завтра вже опиниться в сухій пустелі,
а всі вікна й двері тут примарні, як і стіни, стелі...
кожен кут будинку, кожне підвіконня й сірий жмут
цегляного пилу та повітря рвали все у ній:
розум від думок і тіло в темній ночі мовчазній.
а свідомість, встелена шарами спогадів про день,
вже лунала тисячами світлих звуків та пісень.
чую: твій репертуар звучить, неначе буревій, —
як поглянеш у п'янкі зіниці чи торкнешся шкіри.
композитору потрібен інструмент і трохи віри...
звідки ти взялася... дівчина без подиху та сліз,
у тобі сховались море й мрії для пустих валіз,
у тобі немає звичних меж й часу, як у добі.
є лиш кров й стрімка вода, дух жінки й запах молока;
є любов [яка б та не була: солодка чи гірка].
16.01.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552188
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: Микита Баян