Я стою на зупинці, чекаю трамвай
Я сьогодні поїду додому, до мами
Я не знаю чому огортає цей сум
І чому я не хочу вертатись додому!?
Може ранок почнеться і стихнуть вітри
Я забуду усе, що боліло і гріло
І трамвай все ж зупинку зробить не ту
Я залишуся тут, де від щастя дурію.
Не люблю рідне місто, мам, пробач!
Та люди там, чомусь, мені не милі
Ти знаєш, як впадала я там в плач
Як сльози все моє нутро душили
З тобою було тепло, звісно, мам!
Ти лікувала всі мої душевні рани
Ти приїзди до мене тут життя,
Триває наче збірочка Венери.
Тут люди добрі, є звичайно й злі
Та я вже вмію зло все оминати.
І навіть дощ тут теплий, як в кіно
І книги тут приємніше читати.
Петрарка, Ніцше, Шиллер і Мольєр-
їх можу вже на пам'ять цитувати.
Я тут проводжу неймовірно вечори
І однодумців маю тут багато.
Щодень, то нова казка і сюрприз
І ніч поезії і вечір, для поетів
Я тут відкрилась трішечки для всіх
Я відівчилася в самотності чекати.
Отож, стою я на зупинці для трамваїв
Сьогодні їду я до вас, додому.
Я скучила за вами, мам, тому сідаю,
Сміливо в цей оновлений трамвай
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552138
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: Іринка Свердан