Моя любов, породжена зізнанням
І в час вона родилася отой,
Коли літав по небу й до світання
Зіниці не змикав і на прощання
Твій поцілунок в нагороду мав.
Мою любов не кривдили й не били,
Вона цвіла заквітчана й п’янка,
Допоки серце юністю в мені горіло,
Допоки тіло прагло й пломеніло,
Твій погляд путь мій освящав.
Моя любов, заквітчана роками
Все таж, шалена та п’янка,
Та лиш у спогадах твій образ в’яне,
Та лиш у мріях моє серце стане
З твоїм шаленством в один такт.
Мою любов не змити з долі,
Вона породжена моїм життям.
Та не зумівши втримати й поволі,
Віддав її на глум, тепер доволі
Є насолод бездумних хлам.
Тепер моя любов то лише згадка,
Весела, юна, молода весна!
І стежка через луг, мов казка,
Мов шрам, що розділив моє життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2015
автор: Андрій Толіч