Майбутнє

Майбутнє

Ми  можемо  ламати  всі  мости,
і  закривати  за  собою  двері,
ми  можемо  не  оглядаючись  іти,
згубивши  всі  надії  в  сквері.

Та  можемо  і  сісти  у  літак,  
злетіти  вище,  аж  до  неба.
Ламати  кожен  є  мастак,
і  викидать  коли  уже  не  треба.

Та  спробуй  будувати  все  з  нуля,
ти  спробуй  книгу  всю  переписати,
у  людей  хвороба  є  така,
про  добро  не  пам"ятати.

Злітати  з  новими  крильми,  
і  з  новим  досвідом  об  землю  битись,
всі  люди  в  глибині  -  то  ангели,
не  кожен  може  лиш  відкритись.

Ти  спробуй  пояснить  собі,
чому  повинен  крила  ти  ламати,
хіба  не  байдуже  тобі,  
хто  лялькой  буде  керувати?.....

І  по  пір"їні  падає  на  землю  сніг,
а  люди  темні  та  горбаті,
несуть  хрести  на  змученій  спині,
і  вже  не  зможуть  більш  літати....
́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551505
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.01.2015
автор: Українська Весна