Сьогодні сонце плакало світанком,
і тихо так було, немов в гробу.
Сьогодні я ішла від тебе ранком.
Куди? У так знайому мені пустоту.
Вона всміхалася пекельними устами,
і простягала руки, як магніт.
Горіли очі чорними ночами,
я так боялася, та не змогла втікти.
І серце билося, немов на полі бою.
Я зупинить його хотіла - не могла.
А пам'ятаєш, ми тоді з тобою,
могли блукать до самого рання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551502
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2015
автор: Анна Беляева