Сидиш у вологій землянці,
Де брудно і капає гидь.
Гримлять по позиціях наших
Снаряди ворожих частин.
День тягнеться сумно за обрій,
Ми звикли до смерті своїх.
Але вже й не важко вбивати
Всіх, хто зветься «чужий».
Тебе вже може немає,
А я лиш фізично живий…
Ми звали тебе «Батяня»,
Пам'ятаєм настанови твої…
Не щемить вже серце від болю,
І душі цей жах не чіпа,
Повисмоктували з неї всі соки
Лицемірство і підлість людська.
Направляє на смерть нас сволота,
Що ховаючись за спинами в нас,
Одночасно служить Кремлеві,
І здає потихеньку всіх нас.
Під землянками наших окопів,
Поховання ще скіфських часів.
На курганах прадавніх народів
Прагнуть звести курган нам усім.
/2015/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551284
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 13.01.2015
автор: Олексій Журавленко