Ніщо на світі цім не випадкове –
Нам Бог перстом означує путі:
І щастя позолочену підкову,
І терніїв колючу заметіль.
І нашу зустріч – із письмен сакральних,
Які не дано людям прочитать -
Не зважую на терезах моралі.
Ціни не має Божа благодать.
Бо ти мені – далекою зорею.
Блаженно тихе світло струменить –
З сузір’я Лева чи Кассіопеї,
Немов із незабутньої весни.
Тому не можна піднестись у мрії,
Хоча б торкнутись теплої руки…
Якщо табу Всевишній теж навіяв –
Я маю звітувати перед ким?
Стрімких падінь і відчайдушних злетів –
Моя розрада і надійний тил.
І місія твоя на цій планеті –
Душі моєї цноту берегти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551234
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2015
автор: stawitscky