Я стою на безлюднім пероні,
Перестуками мчать мимо мене вагони.
Їхній шлях у країни далекі,
Не зупинять мороз їх, ні спека.
Поїзди, поїзди,
Під колесами рельси та шпали,
Заберіть і мене
У щасливі незвідані далі:
Де немає війни,
Де не гинуть сини,
Де в сім'ї всі здорові,
Де живуть у добрі і любові!
Ні, звідси я нізащо не поїду -
Тут земля моя з прадіда-діда.
Не залишу мою Україну
В цю тяжкую лихую годину!
Слава всім, хто її захищає,
Своїм серцем я теж помагаю-
Ворогів я усіх заклинаю:
"Йдіть додому, "брати"-супостати,
Досить вам нашу землю топтати!"
І тоді заживе Україна
У щасливій єдиній родині.
Уже їхать нікуди не треба-
Ждемо друзів у гості до себе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551143
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.01.2015
автор: цумбуш