Блимає світло... мабуть-таки скоро згасне...
і ця економка мабуть догорає кінця...
Від'єднано дріт усім красномовним гаслам.
Від'єднано дріт і блідого мого лиця.
Зашкалює пульс, аритмія узя́ла гору,
у грудях кипить, ніби пекло, живе нутро.
З годинником разом стерлися грані на порох
і знов почуттями у дурня ми граємо втрьох.
Хвилини продавлюють часу старезну канапу,
скриплять під ногами спіралі іржавих пружин...
І знов аритмія, що має хвороби ознаки,
та знаю лиш я, що моя аритмія - то ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551136
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2015
автор: Meggi