Бачиш сльозу? Ти забрала мій спокій!
Ти кинула серце моє як непотріб.
Не вірить душа, що тебе вже нема
в моєму житті, ти для нього жива.
Місяць горить, все чека мого крику,
не здамся йому, хоч і сильно болить,
пошвидше б заснути, щоб там твого лику
не бачити скрізь, буду Бога молить.
Щодня лихоманить, простуди нема,
якщо не вважати простуду тобою,
чи осінь на дворі, чи то вже зима
не знаю, бо очі вкрива пеленою.
Наш дім став пустий. Від вина - одна пляшка.
Куди ж полетіла моя люба пташка?
У кружці твій нескві як любиш, густий.
І я все чекаю. Той самий, простий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551104
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2015
автор: Чуточка Божевілля