Які вони, чоловіки?
Я довго думала. Довго приводила свій мозок в порядок. Наче характерник, що вміє матереалізувати слова, розтавляла у своїй голові власні пріоритети. Думала, думала, думала...
А, що ж у чоловіках, зводить мене головним чином з розуму?
Чому, коли навколо мільйони гарних хлопців, з красивим і накачаним торсом, я закохуюсь в того в якого немає жодної краплі краси, жодного таланту до манери зваблення і поряд з яким не вештаються натовпами мільйони дівчат? У того від якого не втрачають свідомість і про якого не мріють ночами. І зрозуміла. Справді. Я зрозуміла це.
Просто, я вмію любити душею, а не очима. І ціную я найбільше в хлопцеві розум. Краса не вічна, і кубіки і накачаний торс, колись проросте жиром. А мізки? Мізки ніколи не зникнуть. З ним буде цікаво спілкуватись навіть тоді, коли він полисіє, набере лишніх кіло, але не перестане бути цікавим.
Чоловіки бувають красиві у двох вимірах: там де розкішне тіло, що зводить з розуму, і там де красива душа. Причому перші не цінуючи і не працюючи над розвитком власної душі, не вдосконалюючи своєї краси заливають її алкоголем, цигарками і згодом втрачають її. А другі, їх природа не нагородила красою, у них немає прекрасної харизми, що приваблює протилежну стать. Та у них є те, чого не купиш, не вкрадеш, не знищиш. Те що не зникає з часом, а навпаки проростає маковим зерням. Те що цвіте вічно. Вони нагородженні розумом.
І саме цікаве те, що такі чоловіки, апріорно стають вдалими бізнесменами, художниками, поетами, людьми на все століття. Вони проходять весь шлях від неуваги, бідності, заздрощів, не любові до багатства, влади і великої шани. Жінка, яка проходить цей шлях від початку разом із ними, стає улюбленою дружиною, коханкою, стає стимулом для все більшого і більшого розвитку. Жінка яка зможе полюбити такого чоловіка і відразу розгледіти його щирість, буде улюбленою жінкою навіть тоді, коли на серце чоловіка буде мільйони претинденток з вищого суспільства.Він буде завжди поряд з нею. А перші, перші знаходять собі порцелянову ляльку дружину, тонуть у прірвах розпусти, зраджують її і завдають шаленого болю, ниючи тим, що навіть тоді,коли вже на перехресті до старості не змогли досягнути нічого у житті. Незмогли забезпечити гідне майбутнє своїм дітям. Ви запитаєте чому?
Все просто, тому що другі працювали над власним розвитком. Вони досягали належного самотужки. Докладали зусиль, що стати впевнено на ноги. Вони керувались власними мізгами. Вдосконалювались і робились кращими щодня. А другі, маючи власну красу самі її знищили.
Найгірше, що може бути у чоловікові так це те, що в нього прес рельєфніший за мозок. Найкраще, що може бути у чоловікові, так це мозок, хоч і без жодної крихти таланту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551092
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2015
автор: Іринка Свердан