Безпристрасних очей блакитні стелі.
Їх твердість дна безслізна так давно.
До світу їм байдужо і пустельно,
він сиротиться згубленим човном
й не струменить, і не втікає звідти,
картинно приростивсь у їх кутках.
Посеред вій, наче в сухому вітті
не загойдаються ні жаль, ні жах.
Не заснують голубощами неба
і не відпустять з першої грози...
блакитні стелі дивляться із себе
й шкодують світові хоча б сльози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550992
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2015
автор: Маріанна Вдовиковська