Життя – униз. Життя – угору.
Підйоми, віражі, обвал…
Попросять скоро вже із двору,
Замовивши останній бал.
Бал хризантем,осінніх квітів,
Що відцвітають без тепла.
Старалась совісно служити,
Прислужувати не могла.
Чужого місця не займала.
Чужого щастя не взяла.
Стелилась м’яко – твердо спала.
Собою назавжди була.
Не ідеал і не ікона:
Проста , як двері, і складна.
Та кожну жінку, як Мадонну,
Не осягнуть умом до дна.
Не по мені надмірна пиха,
Цуралась підлості і зла.
Нікому не бажала лиха –
Я сонце у собі несла.
Чому несла? Несу і досі
Своє я сонце по землі,
Збиваючи янтарні роси,
Світ розвидняючи в імлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550684
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2015
автор: Ніна Третяк