Спечалена земля. Журба по вінця.
Стяг синьо-жовтий низько майорить.
Не стало, Україно, Українця,
Його через віки не повторить.
Пребудуть інші. Кращі, а чи гірші,
Покаже час, що невблаганно мчить.
Але такого вже не буде більше,
Його любов’ю вже не відлюбить.
Не відстрадать болінням за свободу,
Не затулить собою цілий світ,
Коли на груди зболені народу
Посипавсь атом, як вишневий цвіт.
Він не сховався у лиху годину,
Він гідно жив наперекір біді.
І першим став на поклик батьківщини,
Як побратими духу молоді.
Прощальне слово. Голосні промови .
Він не промови поважав – діла –
І сутність вся його в першооснові
Служінням людям і добру була.
Куйовдить вітер золоту чуприну.
Впокоїлись турботи і жалі…
Останній путь великої Людини.
Вклонітесь Українцю до землі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550683
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2015
автор: Ніна Третяк