Холодного настрою біла пухната кужіль
тугими нитками невинно мотає душу...
Так дрібно межує життя на контрастні смуги
холодного серця тверда незворушна мушля.
І вже не чекають невпинні питальні знаки
прояснень між дір хмаровито-кудлатого неба...
На кризі червоні, розіп'яті навзнак маки
смішного кохання просили, що їм вже не треба
ні зір, що зривають наразі покрівлю ночі,
ні ранків , що ноги полощуть в холодній росі,
ні поглядів в душу, що їх так шукають і хочуть,
хоча вони по́руч із нами, за́вжди, у всій красі!
Зігрій мене поглядом! Скинь крижані кайдани!
Хай настрій холодний спливе як весняні струмки!
Бо мушля міцна, вона мене легко роздавить,
якщо ти завчасно мені не протягнеш руки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550477
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2015
автор: Meggi