Чотири стіни…із картиною, замість вікна…
Повітря, розлите по вазах фаянсових (в грамах!)…
Ритмічно співає натягнута серцем струна –
У інших, заповнених вічною пам'яттю залах…
А там, на картині, застигло безмежжя розкриль,
Красиво вдяглося у складки нового блавату*…
І сонця великий блискучий солом'яний бриль
Стрічками проміння притримує хмаркову вату…
Та це все ж малюнок – гербарій колишніх чуттів,
Притрушений пилом чужих помилок і зневіри…
Кому це потрібно - шпалерам на сірій стіні,
Які, сперечаючись з часом, пошилися в діри?...
Торкнуся рукою… і раптом… в очах промайнуть
Дерева тінисті, кортеж журавлиний, будинки…
І я, наче лезом, думками… картину… прорву…
І вийду… з вікна, як свідомість, розсунувши стіни…
*Блават - тканина синього кольору
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550363
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2015
автор: ptaha