Звідки в мене так багато чорноти...
Боюся щоб когось не зачепило...
Лишаюся одна і божеволію від самоти..
Весь день в сльозах а так й не відпустило...
Я хочу відпустити дикий крик у пустоту...
І разом з ним не проти десь там розчинитись...
Щоб не боліло хочу впасти в темноту...
Щоб потім з попелу як фенікс відродитись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550348
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.01.2015
автор: Замріяна...♫