Та замовкни, не кричи вже
Вуха в'януть від зізнань
Моє серце скам'яніло
Ти зкувала в ньому сталь
Я дивлюся в твоі очі
Боже, як же я любив
І страждав і не спав ночі
Із душою говорив
Ти приходила так рано
Як світліло в небесах
Вся розхристана і п'яна
В рваних, чорних чобітках
Я молився, може тільки
Це не більше, ніж на час
Ти ламала мій мобільний
Моє серце з ним за раз
Я скандалив, так кричав я
Так зронив дурні слова
Але кожен Божий ранок
Я шукав, чи ти жива
Де ти, що з тобою сталось
Чи вечеряла, чи ні
Знаєш, щось вже обірвалось
Щось згоріло у вогні.
Я відкинув твою руку
П'яні не почув слова
Все, немає більше муки
І мене вже більш нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550160
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2015
автор: Damiog