Знову повний місяць. Кажуть, якщо дивитися на нього, то погано
спатимеш, снитимуться жахи. Своїм сяйвом він заливає всю мою
кімнату і мені зовсім не страшно.У думках я ще досі сиджу на
високих бетонних блоках, і дивлюся навкруги - на красу, яка
мене оточує зараз, в цей момент. Переді мною розкриваються
всі простори і повний місяць зверху вже світить третю ніч. Велике
поле… Ооо я бачу його красу. Полоса дерев напроти і збоку.
З цього місця видніється вся природа, яка довкола.Хочеться закричати,
розповісти всему світу, як мені тут подобається, хочеться побігати у
високих травах цих простор. Так прекрасно побачити це все при
світлі місяця. Підіймаюся. Стою. Не розповісти, не передати словами,
що зараз відбувається тут, в цей момент. Я випрямляю руки в сторони
і все: вільна, лечу. Небо як завжди –казкове. Там, за високими
деревами, воно оранжеве, воно переливається різними відтінками.
Здається, я готова прийняти цей світ таким, який він є. Тепер у мене
до нього менше запитань. У даличині мерехтить ліхтар, і хто зна, кому
він освітляє шлях, кого врятує від темноти, коли місяць почне
потрішки зменшуватись і не зможе освітляти шлях так, як зараз.
Я повертаюсь до пам’яті, коли чую крик кішок, вони не змогли захистити
останнє кошеня, яке стало черговою жертвою собі подібного. Я вибігаю,
і бачу як воно лежить. Мені нічим йому допомогти. Невідомо чи проживе
до обіду мале. Дивлюся на його рани, що на шиї та голові, все облите
кров’ю. Мені болісно.Ну що за жорстокий світ, коли навіть кішки
винищують собі подібних? А люди теж, не підозрюючи цього, словами.
На вулиці все йде своєю чергою, все по колу. Я бачу, як починає сходити
сонце, потрішки видніється і місяця вже майже не видно. Який шлях обрати,
якщо цей світ таки і справді жорстокий? Я не хочу ще однієї смерті,
і в думках прошу, щоб жило. Так розпочинається мій ранок – жорстокий
і підступний.
14:00- живе.
13 липня 2014. 04:29
M. Alice
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549924
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2015
автор: Божевільна Аліса