Я все життя надіявся й чекав
На Вас одну , єдину й неповторну…
Я Вас , здається, десь уже стрічав
Таку чарівну, добру і моторну?
Я бачив десь уже гнучкий цей стан
І променисті ці ласкаві очі…
А може, сон це був чи так, туман
Поміж беріз у тихі теплі ночі?
Ці таємничі обриси тонкі
Я сам, напевне, видумав в уяві?
Спливли сніги у потічки дзвінкі,
І знов зустрілись хвилі кучеряві.
Лиш появились, я горю в вогні,
А Ви мені всміхаєтесь привітно;
І струни всі схололі у мені
Торкати стала радість непомітно.
Я на порозі довго виглядав
Що повернуться з півдня лебедиці…
І ось потік обставин нагадав,
Що воду п*ють із чистої криниці.
І ось, здається, час уже настав:
Як тільки роси випадуть ранкові,
Під музику черемхових заграв
Пізнати трунок спільної любові.
Я все життя на Вас одну чекав,
Беріг тепло, в саду насіяв квіти…
Я так боявся: раптом б не впізнав –
І міг би Вас ніколи не зустріти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549885
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2015
автор: plomin