" Печаль краще сміху,
тому що при смутку лиця,
серце робиться кращим."
Еккл. 12:7
Пробач синів недолугих
Батьку наш, Іване,
Що поробиш, нема других,
Що ж то з нами стане?
Плакала земля і хмари,
Як тя хоронили
І всі ті зазнали кари,
Що Тебе любили.
Бо нестало ще одного
Птаха в нашім краї,
Що летів з своїм до свого
Через гори й плаї.
Не давала розвернутись
Розправити крила,
До струн душі доторкнутись
Зла червона сила.
Давно нема тої сили
Пішла за водою,
Ми ж за тим, що як Ти вчив
Не стоїм горою.
" Я ДУМАЮ ..! " так казав Ти,
Щоб й ми думу мали,
Щоб не гнулись нам хребти,
Щоб вільними стали.
Вільними від слів поганих
На своїй землі,
Від отих "братів" незваних,
Що сидять в кремлі!
08.01.2015 р.
p.s.
Знову плаче Україна
Гіркими сльоза́ми
Не послухали Тебе
І вко́тре граблями
Доля нам скородить душі...
Про своє не дбали,
А в бік нелюда того́
Все погляд кидали.
А він топтав й далі топче,
Рівняє з землею
Проводячи паралелі
З долею Твоєю.
Ніби добре - тільки згодом
Вже не дали росту,
Для вкраїнської культури
Став час Голокосту.
Скільки б Ти ще зняв, Іване,
Відкрив людям очі,
Впустив промінь світла правди
В наші темні ночі...
На озері в Чорториї
Білий лебідь кряче,
То Іванова душа
Банує, земляче...
13.06.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2015
автор: Олекса Терен