Коли закінчи́ться і ця зима,
і струсить останній сніжок з повік
земля, що його до весни трима,
тоді я нарешті прийду, повір,
тоді я розставлю усі крапки –
весною так легко давати шанс,
і будемо пити ми чай терпкий
чи, що там бажає твоя душа.
А поки не варто чекати змін –
зима до прохань, зазвичай, німа…
Ось так і чатуємо з двох сторін,
коли вже закі́нчиться ця зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549604
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.01.2015
автор: Марія Родінко