Колись малому захотілось хліба,
«Я хочу папу» - стиха мовив син,
Шматочок дав, бо він тихенько хникав,
А він у мене був лише один…
Та мені слово різануло вухо,
Напевно через те, що не у нас,
«Папа» буває, скільки б я не слухав,
Не вознесу це слово на Парнас.
В нас часто діти батька кличуть «папа»,
А «папа» в українців - хліб святий,
Малому пояснив, але маленький плакав,
А я лишився у душі лихий.
Приємно чути - «Мій, татусю любий!»,
Такі слова для батька, як бальзам,
То ж син і батько хліб, не «папу» любить,
А «папа»-батько, залишає шрам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549190
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2015
автор: Віталій Назарук