ШПИГУНКА.
Ми зустрілись у лісі, зеленіли смереки,
Я тримав свого криса біля правой ноги.
Ти дивилась на мене, а у небі лелеки,
І спитала мене: «Звідкі легінь такий?»
Далі с посмішкой ти мені в штанці залізла
Легковажной рукою.Я без волі упав.
І без розуму став, бо усе було пізно –
Файну дівку оту, як єдину кохав...
Ну а потім у схроні ми з тобою сиділи.
Навкруги була тиша. Я залишив свій піст.
І якраз у той час москалі захотіли
Зазирнути у хащу, очепити наш ліс.
Бились хлопці з вогнем, тобто, слава героям!
Їх багато лягло в тім кривавім бою.
Я ж без тями лежав, бо таке зло накоїв –
Підіслали мені то шпигунку свою.
Отака і бува та любов в ССРі.
Тебе, курва москальська, все одно я знайду!
В тім клянуся братам і Степану Бандері,
Хоч везе мене потяг в табори в Воркуту!
Прийде час, повернусь, в таборах не загину.
І тоді знай одно - тебе куля чека.
Маю в серці наказ від всієй України:
- Смерть за зраду таку - не здригнеться рука!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548656
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.01.2015
автор: дис