Я бачив у травні, як падає сніг,
я бачив у жовтні, як кришиться лід;
я атомний вихор побачив вві сні,
побачив химеру на чорнім коні.
Від страху я очі умить затулив,
та цим вже нічого, на жаль, не змінив:
поринула в морок планета моя,
найкраща у Світі планета Земля.
Один тільки жах залишився в пітьмі
й безмежні довколи холодні й німі;
у відчаї я закричав на весь світ,
та з неба посипавсь лиш мороку цвіт.
В ту мить я прокинувсь від дивного сну
і неба побачив краплину ясну,
сміялися діти – раділи весні,
і пісню гаївка співала мені.
Я бачив у травні, як падає сніг,
я бачив у жовтні, як кришиться лід;
я атомний вихор побачив вві сні,
побачив химеру на чорнім коні.
Відтоді минуло чимало вже днів –
я бачив багато-багато ще снів,
і часто на думку спадає мені:
як добре, що сни не збуваються всі.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548297
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: Т. Василько