Лежить у ліжку Чоловік :
Чи то для мрії , чи забави
Бурлить фантазія уяви
Яскравим спалахом з – під вік.
В процесі збуджень і інтриг
Згадав досягнуте дбайливо
Та зачіпали особливо
Думки про те , що ще не встиг…
У шибку виплеснулась рань.
Та привела його до тями
І здивувала раптом гама
Неперевершених звучань.
Чи марш , чи славень продзвенів –
А спробуй вчасно розібратись?
Став Чоловік той придивлятись:
Аж глип – і миттю онімів.
«Чиясь оплавлена свіча
На підвіконні догоряє?
Свічок , здається , в нас немає,
Крім в люстрі лампи Ілліча!
Можливо , Музи голограма
Йде для здобутків та творінь?
Та ні ж! Це Смерть , відкривши браму,
Застигла в хаті , наче тінь.»
-Лякаєш нащо нині нас
Скелетом й гострою косою?
Прийшла позбавити покою
В непідходящий зовсім час!
З лози міцної люльку сплів :
«Зумію Смерть перехитрити!»
Приліг і нею став крутити,
Щоб лоб торкнуть ніхто не смів.
Світанком іншої доби
Знов появився образ Смерті…
Та Чоловік повівся вперто
В краю квітучої габи:
«Я приховаю лик чола
І покажу їй тільки стопи!
Дам зрозуміти , що галопом
Не поспішу в обитель зла.»
Він повернувсь до Неї вмить
Своїми босими ногами :
-Лишатись ще зарано тями,
Бо ж тільки став по – людськи жить!
-Чи сяк , чи так , хоч круть , хоч верть –
Прийшла у дім по тебе Смерть!
Ногами скільки не крути,
Підете всі вряди – годи
У потойбіччя назавжди.
-І не надійся більш на диво,
Бо Смерть усюди справедлива :
Цю мить змінити не спроможні
Ні атеїсти , ні набожні,
-Ні дуже бідні , ні багаті,
Ні вкрай ліниві , ні затяті.
Ні при здоров*ї , ні недужі,
Ні молоді , ні старші дуже…
-І ті , що в морі чи й на суші
Мені свою вручають душу!
Прийшов ти голим в світ і з світу
Підеш таким же для одвіту!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548296
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: plomin