Людей, що відрізняються не люблять.
І білу пляму з сірих мас затопчуть.
Хоч і вдають, що ніби вони друзі.
Таких – ніколи в гості не покличуть.
Не вірю зараз я в «гуманний» суд.
Справжні судді зійшли давно водою.
Відкрито полювання на «святих».
Відкрито нові зустрічі з бідою.
Суддя, що не підкориться грошам,
Зректись повинен власного життя.
Якщо не виконає сам, такий етюд,
То не знайде, собі спокійне прикриття…
Суддю, який знає закон – підставлять.
Та скажу прямо – просто приберуть!
- Чому не любиш гроші?.. – запитають.
І по тихенькому усю сім’ю уб’ють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548072
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: Хворий Джентльмен