[b]Він:[i][/i][/b]
Я не смію тебе відпустити,
Та не хочу лишитись у снах.
Це,як блюдо,що слід припустити,
Та,наврядчи,покращити смак..
Маю,нарешті,все зрозуміти,-
Полетіло кудись по світах.
Уночі слухати подихи вітру,
І як падає зранений птах..
[b]Вона:[i][/i][/b]
Я не млію в обіймах з тобою,
Як колись було,у минулому.
Коється дивне давно із-зі мною,-
Відлунало в саду тім,поснулому..
Помилилась душа моя стомлена,
Хоч кохала тебе донестями.
Постираю твої повідомлення,
І загубишся ти по-між снами.
[b]Він:[i][/i][/b]
Я принаймні, хотів пригадати,
Що було хороше між нами.
Та спокійно тепер буду спати,-
Загубила мене ти між снами...
© (Анна Діденко. - 2014 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2015
автор: anna zakohana