Я на землі, а ти у небі, тату,
Різдво ступає скоро на поріг,
Не думав я зустрінути солдата,
Щоб Україну від війни беріг.
Бо Ви ж разом із «братом», що з Росії,
Під танки йшли – лишилися живі,
Тепер Ваш «брат» поля нам «градом» сіє,
Мовчать, татусю, нині солов’ї.
Згуртуй на небі душі, любий тату,
Що в змозі, зупини нам війну,
Мені вже сивому у «войнушки» не грати,
Піду за Україну і умру…
Бо хлопці наші, що лежать по степу,
Де сніг горить і кров бере ріка,
Ті не побачать ясного «вертепу»,
Не посміхнеться доля золота.
Ти захисти, щоб їх минали кулі,
Верталися здорові і живі,
Щоб довго кукували їм зозулі,
А хлопці були лише вартові!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547870
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2015
автор: Віталій Назарук