Він єдина в світі людина з ким я можу бути іншою...
При кожні зустрічі, при кожному погляді, кожному слові, кожні есемесці, я стаю такою, якою бачить мене тільки він.
Немов скидаю з себе весь сталевий, титанічний характер. Перестаю буди залізною бізнес-леді. Всі маркетингові ходи і плани вилітають із моєї голови на раз, два, коли він стоїть поряд.
Я забуваю про роботу, забуваю про офіс, людей які працюють під моїм контролем. Мені хочеться зняти з себе діловий костюм чи розкішну вечірню сукню і вдягнути звичані кеди конверси, майку на розмір більшу, шорти і нестримно сміятись...
Тільки з ним я сміюсь наче мала дитина, якій дається повна свобода. Звичні теми про бізнес змінюються темами, про небо, хмари, зірки.
Ми стоїмо під цією блакиттю і бачимо там малюнки, там в горі, на хмарах. Помічаємо, як дерева вправно гілочками рисують казкових звірів. Я торкаюсь рукою до казки.
Ми сміємося так, наче живемо востаннє. Поводимось так, як не поводиться жодна замкнута у своєму світі леді. Ми дихаємо на повні груди. Дихаємо вільно.
Ти ніжно називаєш мене "Іруся" або "Мала". Я ж зву тебе просто "Роомчиик".
Ми зустрічаємось рідко. Мало часу проводимо разом і мало гуляємо. Ти приходиш до мене лише тоді, коли я дозволяю. Тоді, коли я хочу просто потонути в тобі. Коли мені бракує щирості.
Він єдиний в світі з ким я можу бути іншою...
З ким я можу бути собою.
Ви, мабуть, зараз подумали - кохання.
Але ні! Ні, ні, ні - це не кохання.
Ми просто друзі і я ніколи не хочу, аби щось змінювалось!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547682
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2014
автор: Іринка Свердан