Завжди хотів я бути не самотнім,
та вічно прагну я до самоти.
Мене минають тисячі - не сотні,
а я до всіх цураюсь підійти.
Надмірна гордість - гріх і по-люському.
Осудять? Ні. Бо гірше - не поглянуть.
Й кому тоді розказувать про втому,
як слухати ніхто навіть не стане!
Минає місяць, день, чи, пак, година.
А я самотній тішусь і страждаю.
Я гордий буду певне й в домовині,
але самотній - навіть у Китаї.
22.12.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547678
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2014
автор: mrX