білі береги, червоні ріки —
сунуть вороги [в душі каліки].
сірі небеса пливуть угору,
приховавши в хмарах смерть-потвору.
чорний дим закутав нашу зброю,
чорний дим — лише ознáка бою.
в ньому серце змінює биття,
в ньому пізнаєш ціну життя...
а вогонь випалює натомість
душу й тіло, глушить [кат] свідомість.
часом вщент руйнує, трощить все —
клятий ворон попіл принесе...
сніг розтанув і лежать тіла —
вберегти синів всіх не змогла
златокоса, синьоока мати,
та її все ж встигли врятувати.
білі береги, червоні ріки...
воля розкрива свої повіки,
а свобода рве кайдани й стіни —
кров і честь за щастя України!
#FW
30.12.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547550
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.12.2014
автор: Микита Баян