Вода буває потрібна й серцю.
А. де Сент-Екзюпері
Я – криниця людської душі.
Десь живлющі джерельця воркочуть.
Якщо в серці болять міражі,
Зупинись і попий, скільки хочеш.
І душа потребує води
Між барханів людських не-стосунків,
Бо ятриться вогнем самоти
І пече від зурочених трунків.
Щоб не впасти під пилом годин,
Зачерпни із джерелець наснаги,
Понеси у далекі світи
У долонях любові й розради.
По краплинах вологу даруй
Збайдужіло-спустошеним дюнам
Просто так, про добро не жалкуй –
Й заспівають напоєні струни!
Пам'ять серцю потрібна жива,
Бо без неї майбутнє загине…
Прихопи із мого джерела
Радість кожній зустрічній людині…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547502
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.12.2014
автор: ptaha