[i]Я стою на мосту
Між двома безоднями…
(Шон Маклех) [/i]
[i]Забіліли сніги,
Забіліли білі…
(Українська народна пісня)[/i]
Ой, доріжко моя!
Ти, хитка, підвісна,
Між безоднями білими стала!
Була літа сім’я,
І буяла весна -
Я стоптав черевиків немало…
А тепер от сніги,
Біло так навкруги –
Забілілися навіть безодні…
Де ви, друзі мої,
Де ви, всі вороги?
Я на кладці крокую сьогодні..
Небосхил обійма
Мої два береги –
А на кладку заглянули зорі,
Між Возами двома
Міря Квочка шаги
Й зігріва мої ніженьки хворі…
Черевики давно
У безодню втекли –
І їх ловить Собака Великий…
І галактик вино
Подали на столи –
В кожній каплі життя мого ріки…
Стій же, кладочко, стій!
Не вихитуй смутна -
Між галактик ми правимо кроки!
У дорозі моїй
Хай буяє весна
Хоч сніги забіліли глибокі…
28.12.2014 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547078
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2014
автор: Grigory