Ви чуєте ?...
Доносить вітер начебто слова ...
Мов висмикнув з нічної тиші .
Все голосніші їхні знаменА ,
вони молитва перед сходом битви .
Слова то рвались ,
то злітали знов ,
тремтіли ,
падали ,
вмирали...
То возносились до основ,
нестерпно в піт кривавий впали.
Дві тисячі вже літ
проходим повз ,
все стороною , поруч ,
але мимо ...
Печать байдужості
застигла над чолом ,
усі так прагнем
та не бачим дива .
А , може , думали ,
що вже як був Він Бог ,
то не боліли ці ( іще майбутні ) рани ,
не роздирали душу зрада й страх ,
від того , що чекало далі ?...
Якби ж ви знали , що ввіб'ють
цвяхИ вам завтра в ноги , руки ,
що безневинно розіпнуть
на звалищі безчестя-муки ...
Втекли б ?
Втекли б !!!
Здолав би страх ,
і не знесли б видінь страждання ,
а Він ...
О ні ! Він - не такий !
І ось ... вже перші промені світання ...
Душа спокійна ...
Переміг !
Змія не вприснула отрути .
- Хай Твоя воля , Отче мій !
Я в світ прийшов ,- щоб світу бути .
27.12.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546966
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2014
автор: Іванюк Ірина